За ініціативи Посла з прав людини Ізабель Роме та у партнерстві з Українським інститутом у Франції та Посольством України у Франції в Міністерстві Європи та закордонних справ відбувся захід, присвячений Вікторії Амеліній та всім українським жінкам, відданим ідеї свободи, справедливості та миру.
У церемонії взяли участь Олександра Матвійчук, юрист, що спеціалізується на правах людини та демократії, лауреат Нобелівської премії миру 2022 року, посол України у Франції Вадим Омельченко та багато інших діячів, серед яких Ірина Дмитричин, український історик та перекладач, Бернар Анрі-Леві, письменник та кінорежисер, та Кароліна Форест, письменниця та журналістка.
Ізабель Ром відкрила церемонію вшанування, зазначивши, що людська гідність не знає кордонів, і що після 1143 днів агресії Франція залишається рішуче налаштованою підтримувати Україну в економічних, військових та гуманітарних питаннях.
Заступник міністра закордонних справ України Мар’яна Беца засудила головну мету російської війни: знищити Україну як націю та стерти її ідентичність. Вона, зокрема, згадала про депортацію українських дітей, насильницькі зникнення, акти геноциду та систематичну агресію проти цивільного населення, зокрема, про найбільшу операцію з викрадення дітей у сучасній історії.
Вікторія Амеліна була письменницею, але зіткнувшись із вторгненням в її країну, вона перестала писати. Вона почала працювати на місцях, співпрацюючи з гуманітарними організаціями та громадською організацією Truth Hounds, яка документує докази російських воєнних злочинів в Україні.
27 червня 2023 року в ресторан, де вона обідала в Краматорську, влучила ракета. Вікторія померла від отриманих поранень через кілька днів, 1 липня. Їй було 37 років.
Її остання книга «Regarder les femmes regarder la guerre», опублікована посмертно, є зворушливим дослідженням українських героїнь, які зіткнулися з російською агресивною війною.
“Пошуки справедливості перетворили мене з письменниці та матері на дослідницю воєнних злочинів. Протягом останнього року я фотографувала вирви від снарядів у стінах бібліотек, руїни шкіл і культурних центрів, збирала свідчення тих, хто вижив, і свідків звірств. Я робила все це, щоб розкрити правду, зберегти пам’ять і дати шанс на встановлення справедливості та тривалого миру.”
– Вікторія Амеліна
Олександра Матвійчук, Ізабель Роме та Кароліна Форест взяли участь в обговоренні її книги, щоб зберегти пам’ять про її боротьбу. Як слушно зауважила Сандрін Трайнер, директорка видавництва Flammarion Editions: ми вже сумуємо за пером письменниці.
Зрештою, слова Олександри Матвійчук свідчать про цю непохитну рішучість: «Ми не дамо злу перемогти».
